Виноград вирощували тут уже в галло-римські часи, хоча ширше на півночі Галлії він поширився лише в IV столітті. Римляни видобували крейду під містом Дурокорторум, сучасним Реймсом, і після їхніх каменоломень залишилися підземні виробки, які називають crayères.
Наприкінці V століття єпископ Ремігій охрестив у Реймсі франкського короля Хлодвіга. Від Людовика Благочестивого (816) до Карла X (1825) у Реймсі коронували більшість королів Франції, а виноградники розвивалися довкола абатств, як-от заснованого близько 650 року абатства Сен-П’єр в Отвіллері.
Століттями тут виготовляли переважно неігристе вино, яке конкурувало з бургундським. У XVII і XVIII століттях у схилах Отвіллера, Аї та Марей-сюр-Аї вирубали перші льохи, а в Реймсі використали давні каменоломні. Розвинувся традиційний метод, тобто друга ферментація вина в пляшці, яка потребує сталої прохолодної температури підземель.
Початок XX століття приніс філоксеру (шкідника, що знищує коріння винограду), неврожаї та бунт виноградарів 1911 року. Закон 1927 року визначив межі території, а 1936 року з’явився апеласьйон. 2015 року пагорби, будинки й льохи Шампані внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.